«Моє розчарування»: Рокинівський музей у спадок

16 Листопада 2021, 13:00

6453

«Моє розчарування»

У квітні цього року я приступив до виконання обов’язків директора скансену, що в селищі Рокині. За цей час я багато чого встиг зробити, попри те, що уже тоді була повна відсутність фінансування та велика заборгованість по заробітній платі перед працівниками музею.

Музей-скансен

Впродовж мого управління ми зробили наступне:

залучення добровільної допомоги на покриття певної заборгованості;
створення нового сучасного логотипу музею, розроблений бренд-бук (завдяки друзям, які зробили для нас це безплатно);
знятий ряд професійних відеороликів про музей, створені сторінки у фейсбуці та інстаграмі, які функціонують дуже круто без залучення коштів музею;
проведення різноманітних заходів, як на платній, так і безоплатній основі, для створення інформаційного приводу та популяризації музею: фінальний козацький турнір, свято Купала, Козацьке наметове таборування в рамках «Бюджету участі», свято «З Родинного джерела», виставка про Народний Рух до Дня Незалежності України та ін.);
перекриття хати очеретом, виготовлення додаткових туалетів, ремонт і реставрація багатьох проблемних моментів у музеї та оновлення матеріально-технічної бази (купівля мотокоси, бензопили та різних необхідних інструментів);
проведено 2 толоки (екологічна толока, рекреаційна толока), завдяки яким розчистили територію від сміття, бур'янів та чагарників);
погашення кредиторської заборгованості музею, що залишилась мені «у спадок»;
виплата роялті за 2018-2020 роки.

Читайте також: Рокинівський музей-скансен провів ребрендинг

З родинного джерела

Цей список можна продовжувати, проте мова не про це. Моє розчарування – це людина, яка прикриваючись патріотизмом і вишиванкою, носить у власній голові виключно меркантильні інтереси. Ця людина, всупереч усьому, блокує можливість Луцькій міській раді фінансувати музей згідно з штатним розписом. Ця людина – Олександр Середюк, колишній директор музею та його засновник.

Толока

Розчарування перше

Олександр Середюк захотів, щоб я, всупереч чинному законодавству та здоровому глузду, з усіх платних послуг музею платив йому «данину» (в тому числі й з вхідних квитків), уникаючи каси. Себто він вважає себе власником.

Бувши директором музею, Олександр Середюк вніс зміни у статут комунального підприємства, додавши себе до його засновників. Мало того, він дивним чином оформив авторські права на експозиції музею, підписав сам із собою договір на виплату роялті та сам же собі їх виплачував впродовж років. За ті експозиції, що були створені ним у рамках виконання своїх посадових обов'язків директора скансену (за що пан Олександр отримував зарплату з обласного бюджету). За ті експозиції, що належать до основних фондів музею і являються надбанням нашої культурної спадщини.

Жоден юрист, до якого я звертався, не назвав такий договір правомірним.

Розчарування друге

Обласна рада передала свою частину статутного капіталу музею Луцькій міській раді, а остання планувала фінансувати та розвивати заклад. А для цього потрібно внести зміни в Статут та привести його до вимог чинного законодавства. Проте й тут Середюк, як один із засновників музею не дає цього реалізувати, адже будь-які зміни завадять йому отримувати від музею «власний додатковий дохід».

Дана проблема не рушає з місця вже понад 3 місяці. Через це музей позбавлений фінансування, а його працівники позбавлені можливості отримувати заробітну плату. Та не зважаючи на це, ми й надалі належним чином виконуємо взяті на себе зобов'язання.

Розчарування третє

Після того як Олександр Середюк не погодився на усі його незаконні умови на різні махінації, розпочав свою інформаційну кампанію. Він розповсюджує наклепи та неправдиву інформацію, пише позови в поліцію, перевіряє в податковій та інше. Найбільше обурює, що ексдиректор розповідає усім, що я гроші з музею забираю собі і через це працівники сидять без зарплат.

Та чомусь замовчується те, скільки моїх особистих коштів пішло для підтримки музею за період займаної мною посади. Також мовчить, що за цей рік офіційно на рахунок музею надійшло 250 тисяч гривень. Такої суми за керівництва пана Олександра музей не заробив жодного року.

Читайте також: У музеї-скансені в Рокинях перекривають дах старовинної хати

Пост скрипт

Олександр Середюк, Петро Велінець та Роман Ковальчук

Я з великою повагою ставився до Олександра Миколайовича, досі вважаю, що свого часу він зробив дуже багато для музею. Проте на даний час його дії не просто не дають музею розвиватися, а й загрожують його закриттю.

Якось він мені сказав: «Я цей музей породив, я його і знищу». Схоже, саме цю обіцянку нині він наполегливо виконує.

Про себе хочу написати наступне: беручи на себе певні зобов’язання, я завжди намагаюся виконати їх належним чином. Це кредо мого життя, це моя мета і ціль. Я не дозволю мною маніпулювати та псувати мою репутацію.

Читайте також: У Луцьку визначили переможців бюджету участі