Дефініція культури. Кава. Частина перша

Де в Луцьку найсмачніша кава?

Яка кав’ярня найзатишніша?

Скільки порцій еспресо міг би випити за день пам’ятник Костю Шишку в Луцьку?

Я – без поняття.

// Ще колись обов’язково напишу про Костя Шишка, хоч і мало був з ним знайомий, бо був ще молоде-зелене дитя, але трохи його пам’ятаю і з творчістю, і тогочасною богемною (принаймні письменницькою-поетичною) тусовкою Луцька був ознайомлений. Бо коли твоя мама бібліотекар, то це має свої плюси //.

Кількість випитою мною кави до 2011 приблизно рівна кількості, яку я зараз випиваю щодня, бо до того, поки не потрапив в сектор громадського життя Луцька, кави майже не пив, а тепер всі ці зустрічі, розмови, дискусії і КАВА, як єдиний спільний знаменник (чи просто множник, який легко винести за межі/дужки цих розмов) став завжди присутнім. Тому писатиму про каву як елемент культури міста тільки за оці останні років 10.

Пишу цей блог теж сидячи в кав’ярні, що певно могло б бути символічним, але ні, просто їх же тепер дуже багато стало.

Отже, уявімо ранок любителя кави років 10 тому. Тут важливо розуміти, що є ж різні цінителі кави. Напишу принаймні про тих, яких я зустрічав в Луцьку:

• «Кавоман в капцях»

Такий собі сонний ще чолов’яга/панянка на кухні/балконі/біля журнального столика, в капцях, з томливим поглядом через вікно і з сумнівом, чи достатньо буде цієї кави, щоб змусити себе вийти за двері і поринути в новий день. Кава заварна чи розчинна, суміш чи арабіка, з кавоварки чи френч-пресу (або і просто кип’яточком з чайника залита) – тут це взагалі не важливо.

• «Консервативний кавоман в капцях»

Схожий до попереднього типу, але каву варить в турці, обов’язково зерна меле прямо перед заварюванням, може додавати до кави сіль замість цукру, міг би ще читати ранкову газету, але то вже геть рідкість (як же я скучив за людьми, що читають газети на вулицях, просто слів не вистачає) і каже, що раніше було краще.

• «Кавоман to go»

Кавоман, який не був типовим 10 років тому в Луцьку, але вже десь перші спроби були, особливо серед автомобілістів (але тоді і заторів в Луцьку не було на дорогах, в яких ту каву пити, очікуючи, коли ото вже поїдемо). З паперовим, кольоровим або з крафтового паперу, з логотипом чи без, гофрованим чи тоненьким, а іноді і взагалі з термочашкою, весь такий заклопотаний під тиском моди на воркізм і продуктивність біжить кудись, чи похапцем палить поряд з зупинкою. Зараз це найчисельніший тип, маю на увазі не тих хто палить, а кавоманів to go.

• «Кавоман сноб»

П’є тільки конкретні сорти кави (часто насправді не може їх відрізнити), вводив моду на слова на зразок: флет-вайт, говорить про купаж, післясмак, кислинку і т.д. П’є каву тільки в конкретних закладах, бо тільки там її готують правильно (причому різні представники типу називають різні заклади, але в основному найбільш попсові, які просто себе власне і позиціюють, як заклади, де «каву готують правильно»).

• «Кавоман не принциповий»

«Я просто кави випити хочу, відчепіться від мене», – цитата стандартна і дає уявлення щодо цього типу. П’є каву всюди, часто кілька порцій за день, або і за один раз, не вкладає в це додаткових шарів логіки, чи пафосних настроїв. П’є зазвичай американо, з молоком і багато цукру (тому може собі дозволити пити каву навіть там, де вона не дуже, бо для нього сенс в процесі).

• «Кавоман соціальний» (себе ото до цього виду відношу)

Ходить в заклади не тільки по каву, а по атмосферу і компанію, часто знайомий з баристою/офіціантами/адміністраторами/власниками. Насправді ближчий до «не принципового» в плані саме вибору кави і також є доволі поширеним видом. 

На завершення першої частини залишу мінізакид на наступну. Там поговоримо про те як кава ставала частинкою публічної луцької культури та знамениті місця для кавування в Луцьку.